Вивчення права у Віденському університеті (1878–1882) після комерційної освіти.[1]
Захист дисертації на здобуття ступеня доктора права (Dr. iur.) у Віденському університеті 1883 року.[1]
Габілітація з працею про земельну ренту й підприємницький прибуток, поряд з роботою у Віденській торговельній палаті.[1]
Вихід праці «Der Unternehmergewinn» («Підприємницький прибуток», 1884), габілітаційної роботи з теорії граничної корисності.[2]
Вихід новаторської праці, що на основі теорії граничної корисності підготувала ґрунт для сучасної економічної теорії права.[1]
19 вересня 1892 року призначення ординарним професором Інсбрукського університету.[1]
Від 6 листопада 1892 року міністерський радник поза штатом (Ministerialrat extra statum).[1]
Від 1897 року почесний професор Віденського університету.[1]
Вихід праці «Die Reklame» («Реклама», 1910), піонерської роботи з науки про рекламу (2-ге вид. 1916, 4-те вид. 1926).[1]
Друга каденція на посаді міністра торгівлі.
Голова Центральної статистичної комісії від 1914 до 1917 року.[1]
Від 22 грудня 1917 до 27 жовтня 1918 року перший міністр соціального забезпечення в урядах Seidler і Hussarek, перший такий міністр у європейській промисловій країні. Наприкінці війни Mataja раніше обіймав посаду міністра торгівлі, а потім міністра без портфеля.[1]
Голова Центральної статистичної комісії від 1919 до 1922 року.[1]
Вихід праці «Entwicklung der Reklame» («Розвиток реклами», 1926), що водночас є 4-м виданням «Die Reklame».[3]
Видання «Lehrbuch der Volkswirtschaftspolitik» («Підручник політики народного господарства»), до якого Mataja долучив також власні розділи.[1]
1892 року як ординарний професор Інсбруцького університету став наступником Eugen von Böhm-Bawerk; інституційна тяглість кафедри в дусі австрійської школи.[1]
Viktor Mataja у контексті всієї школи: п'ять поколінь, їхні лінії «вчитель–учень», гуртки та колегіальні зв'язки.
Показати в генеалогії →