FOLIO I · DENKER
Навчання в Університеті Саарланду (Saarbrücken), в Університеті Гете у Франкфурті-на-Майні та в University of Michigan (Ann Arbor) за фахами філософія, соціологія, історія та економіка.[1]
Здобуття докторського ступеня з філософії в Університеті Гете у Франкфурті-на-Майні під керівництвом Jürgen Habermas (1974).[1]
Постдокторська стипендія в University of Michigan, Ann Arbor (1976–1978).[1]
Габілітація з соціології та економіки в Університеті Гете у Франкфурті-на-Майні (1981).[1]
Викладацька діяльність у кількох німецьких університетах, а також у Johns Hopkins University Bologna Center перед переїздом до США.[1]
Працею «Kritik der kausalwissenschaftlichen Sozialforschung» (Критика каузально-наукового соціального дослідження, 1983) Hoppe зробив суттєвий внесок у спростування емпіризму та позитивізму. На його думку, каузально-наукове соціальне дослідження логічно неможливе.
Рано вирушив до США з метою навчання та став багаторічним учнем Murray N. Rothbard.
Від 1986 року Professor of Economics в University of Nevada, Las Vegas (UNLV); тісна співпраця з Murray N. Rothbard. Після смерті Rothbard 1995 року як його багаторічний учень перебрав цю кафедру. Вихід на пенсію 2008 року.[1]
У праці «A Theory of Socialism and Capitalism» (1989) Hoppe визначив соціалізм як інституціоналізовану процедуру агресії проти власності.
Працею «Democracy: The God That Failed» (2001) Hoppe розвинув свою основну ідею далі та доповнив її засадничою критикою демократії.
У травні 2006 року в Бодрумі (Туреччина) заснування Property and Freedom Society як лібертаріанського дискусійного форуму, який сповідує інтелектуальну радикальність у традиції Mises та Rothbard.[1]
Hoppe захистив дисертацію 1974 року, а 1981 року здобув габілітацію з філософії під керівництвом Jürgen Habermas у Франкфуртському університеті імені Ґете. У наступні роки він рішуче відмежувався від Франкфуртської школи і розробив у межах етики аргументації апріорне обґрунтування приватної власності, яке переймає дискурсивно-прагматичний метод Habermas, але веде до протилежних висновків: за Hoppe, будь-яка аргументативна суперечка передбачає виключну власність на власне тіло й на рідкісні засоби. Це обґрунтування викладено передусім у працях «A Theory of Socialism and Capitalism» (1989) та «The Economics and Ethics of Private Property» (1993).[1]
Hoppe вирушив на навчання до США і став багаторічним учнем Murray N. Rothbard; згодом він обійняв його кафедру в University of Nevada, Las Vegas.[1]
Дискурсивна етика Apel вплинула на пізнішу етику аргументації Hoppe; Apel був центральним філософським орієнтиром його франкфуртських студентських років.[2]
Kinsella, лібертаріанський теоретик права (права власності, критика інтелектуальної власності), називає себе учнем Hoppe; спільні ювілейні збірники й роль редактора в колективних працях, зосереджених довкола Hoppe.[3]
Hoppe і Rothbard від 1986 року спільно працювали в University of Nevada, Las Vegas; після смерті Rothbard 1995 року Hoppe обійняв його кафедру.
Block, лібертаріанський економіст (Loyola University), належить до кола Mises–Rothbard–Hoppe; спільні виступи в Property and Freedom Society.[1]
Hans-Hermann Hoppe у контексті всієї школи: п'ять поколінь, їхні лінії «вчитель–учень», гуртки та колегіальні зв'язки.
Показати в генеалогії →
